Гіпотиреоз (мікседема) — захворювання, обумовлене недостатнім забезпеченням органів і тканин гормонами щитовидної залози.

Етіологія

При первинному гіпотиреозі — безпосереднє пошкодження щитовидної залози: вроджені аномалії, запальні — при хронічних інфекціях, аутоімунної природи, пошкодження щитовидної залози після введення радіоактивного йоду, операції на щитовидній залозі, нестача йоду в навколишньому середовищі; при вторинному — інфекційні, пухлинні або травматичні ураження гіпоталамо-гіпофізарної системи. Передозування мерказоліла може привести до функціональної форми первинного гіпотиреозу.

Периферична форма захворювання обумовлена або порушеннями периферичного метаболізму тиреоїдних гормонів, або зниженням чутливості органів і тканин до тиреоїдних гормонів.

Патогенез

Зниження секреції тиреоїдних гормонів, що приводить до уповільнення всіх процесів обміну речовин.

Симптоми

Первинний гіпотиреоз спостерігається частіше у жінок. Характерні мерзлякуватість, сонливість, млявість, зниження пам’яті, уповільнення мови, рухів, швидка стомлюваність, зниження працездатності, артралгії, набряклість обличчя і кінцівок, що має своєрідний характер (при натисканні пальцем в ділянці передньої поверхні гомілки ямки не залишається).

Шкірні покриви сухі, бліді, з жовтуватим відтінком. Мова потовщений, по краях — вдавлення від зубів. Захриплість. Ламкість і випадання волосся на голові, латеральної третини брів, лобку. Зниження температури тіла, запор. Брадикардія, глухість тонів серця, рідше нормальна частота серцевих скорочень, рідко тахікардія.

Схильність до гіпотензії, у 10-20% хворих-артеріальна гіпертензія, яка, як правило, знижується або зникає на тлі терапії тиреоїдними препаратами. Зміна ЕКГ: низький вольтаж зубців, зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу.

Первинний гіпотиреоз аутоімунного генезу може поєднуватися з первинною недостатністю інших периферичних ендокріннихжелез: наднирників (синдром Шмідта), околощитовідних, підшлункової. Нерідко розвивається гіпохромна залізодефіцитна анемія. У деяких хворих можна спостерігати поєднання первинного гіпотиреозу, лакторєї і аменореї.

Вторинний гіпотиреоз зазвичай поєднується із зниженням або випаданням кількох або всіх функцій гіпофіза (пангипопитуитаризм).

Виразність симптоматики і швидкість розвитку захворювання залежать від ступеня тиреоїдної недостатності та індивідуальних особливостей хворого. Характерно зниження поглинання йоду щитовидною залозою, рівнів білково-зв’язаного йоду, тироксину, трийодтироніну.

При первинному гіпотиреозі — підвищення, вторинному — зниження рівня тиреотропного гормону в крові; гіперхолестеринемія, високий рівень ліпопротеїдів. Велике діагностичне значення, особливо при прихованих формах первинного гіпотиреозу, має проба з тиролиберином — реакція тиреотропного гормону на тіропіберін значно перевищує нормальну.

При вторинному гіпотиреозі гіпофізарного генезу реакції тиреотропного гормону на тіроліберін не спостерігається. При первинному гіпотиреозі часто підвищений базальний і стимульований тиролиберином рівень пролактину. При рефлексометрії виявляється збільшення тривалості ахіллового рефлексу.

Лікування

Замісна терапія препаратами щитовидної залози або синтетичними тиреоїдними гормонами. При тахікардії або артеріальній гіпертензії спільно з р-блокаторами.